Пролітають роки, довго тягнуться миті...
Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
Забувається зле, марнослав’я минає,
Залишається те, що серця зігріває.
Непомітно зерно засівається в душі –
Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
І отак – без кінця, і отак – день за днем
Йдуть за плугом вони віковічних проблем.
...
Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
За зернину в душі, за проросле насіння.
Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
Забувається зле, марнослав’я минає,
Залишається те, що серця зігріває.
Непомітно зерно засівається в душі –
Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
І отак – без кінця, і отак – день за днем
Йдуть за плугом вони віковічних проблем.
...
Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
За зернину в душі, за проросле насіння.
(Олеся ОВЧАР)
Немає коментарів:
Дописати коментар
Бібліотека планує розмістити тут флеш-інфо